Сюжет багатьох творів вічний. Вони були актуальні в стародавні часи, не втратили актуальності й зараз. До таких відноситься "Вовк і Ягня". Вперше про них розповів давньогрецький байкар Езоп. Ягня, страждаючи від спраги, в спекотний літній день підійшов до струмка і став пити студену воду. Вовк вирішив його з'їсти. Бажаючи виправдати свій вчинок, пред'явив звинувачення в тому, що ягня замутив воду, через що тепер хижак не може напитися. Ягня відповів, що цього не може бути, тому, що води він ледь стосується губами, та й знаходиться нижче за течією. Тоді Вовк сказав, що в
Торік він образив його батька. І тут малюк знайшов аргументи, адже тоді він ще не з'явився на світ і навіть якби захотів, не зміг би цього зробити. Вовк зауважив, що Ягня знає толк в виправдань, але він все одно буде з'їдений. Якщо хтось вирішив зробити зле справа, то його нічого не зупинить. Така мораль байки "Вовк і Ягня". Потім на цей же сюжет створили байки Лафонтен, Сумароков, Державін. На початку 19 століття однойменну байку написав Крилов.
Яка мораль цієї байки?
ВідповістиВидалити